Історико-героїчний екскурс "Іловайськ: Кров за незалежність"

Іловайськ. Невелике містечко залізничників в Донецькій області. До війни було відоме, як значний залізничний вузол, станція Іловайськ. 

Про Іловайськ до серпня 2014 року мало хто знав у самій Україні, але тепер знають про нього в усьому світі. Тепер Іловайськ віддає біллю та гіркотою в серцях мільйонів українців. Водночас- це місто навічно вписане в нашу історію боротьби за цілісність та суверенність нашої держави.

У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на Донбасі. Бої тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою “Іловайський котел”. Українська армія втратила 366 воїнів, 429 – отримали поранення різного ступеню тяжкості, 300 – потрапили у полон. Це спонукало українську сторону погодитися на умови Мінського перемир’я,

підписаного 5 вересня 2014 року в білоруській столиці

Розглянемо хронологію цих трагічних подій. Боротьба за стратегічно важливе місто на Донбасі – місто Іловайськ, тривала з початку серпня 2014 року паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (Хрустального). Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, ключовим для перерізання комунікацій бойовиків. Але у плани Москви не входило швидке завершення війни на Донбасі, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська у значно більших масштабах, ніж раніше. 

За даними української розвідки, російські регулярні війська нараховували близько 4 тисяч солдатів та офіцеріва у складі 4-х батальйонних тактичних груп, підкріплених підрозділами Сил спеціальних операцій РФ. До 28 серпня 2014 року російські регулярні війська та бойовики оточили угруповання сил АТО  (війська сектору “Б” та батальйони МВС України “Дніпро-1”, “Миротворець”, “Світязь”, “Херсон”, “Івано-Франківськ”, Нацгвардії “Донбас”). Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважно з нещодавно мобілізованих бійців без належної

підготовки. 

Після переговорів російське військове командування надало гарантії безпечного виходу українських сил з оточеного Іловайська. Рух двох колон розпочався 29 серпня. Однак росіяни порушили домовленості, розстрілявши колони на марші з засідок. Іловайськ став місцем наймасовіших втрат нашого війська під час сучасної війни на сході України.

Вторгнення російських військ та іловайська трагедія змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я за крок до перемоги над окупантами. Тож 5 вересня було підписано Мінську тристоронню угоду (так званий Мінський протокол).

Із дня виходу українських військ з Іловайська пройшло 7 років. Те, що називали «зеленим коридором», всупереч домовленостям із російським Генштабом, перетворилося на дорогу смерті, на якій розстріляли українських військових і добровольців. Сотні загинули. Десятки зникли безвісти. В момент тактичної перемоги російської орди позначилась ії стратегична поразка. Кремлю довелось попрощатися з планами підкорити Україну.

7 вересня до нашої бібліотеки завітали учасники цих страшних подій, які з 2014 року, з перших днів війни воювали в зоні АТО. Полковники поліції В’ячеслав Дубчак та Іван Гуща поділилися з підлітками власними спогадами, адже вони на протязі багатьох років відважно захищали нашу землю. Присутні пережили разом із військовими одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчули все те, що зазнали бійці на фронті. Подекуди важко було стримати сльози не лише присутнім, але й військовим. Наприкінці зустрічі відбувся показ документального фільму «Іловайськ. Вижити».

Ми щиро вдячні В’ячеславу Петровичу Дубчаку та Івану Гущі за цю зустріч!

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! 

Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).