"Я взяв своє серце малими руками й віддано поклав Україні до ніг": митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

14 січня виповнилося 133 роки з дня народження видатного українського письменника, перекладача, мовознавця, державного і церковного діяча, професора, дійсного члена Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (1922), митрополита (1944) Івана Івановича Огієнка, названого "Витязем духа".

Він був людиною енциклопедичних знань, високої культури й любові до науки та праці. Він мав багато талантів: мав природжений хист ученого, педагога, державного, громадського, церковного і культурного діяча, і використовував їх у різних сферах: як редактор, видавець, мовознавець, літературознавець, перекладач, поет, ректор, міністр, а також православний митрополит та історик Української церкви.

Вечір-портрет провів віце-президент Всеукраїнської громадської організації Всеукраїнська християнська асамблея Сергій Геннадійович Убогов. Він майстерно повів учнів життєвими стежками видатної особистості, надзвичайного патріота України та невтомного трудівника, зерно таланту якого проростало на різних нивах, починаючи від військового медика, викладача і міністра до найвищого церковного сану митрополита.

Учасники вечора, в свою чергу, продемонстрували жвавий інтерес до поданої теми, задавши цікаві запитання та показавши хороші знання з історії України, яка до речі, за їх словами, є одним з найулюбленіших предметів у школі. В кінці заходу учні отримали від Сергія Геннадійовича цінні настанови щодо навчання, вибору професії та життєвого напрямку, а Іван Огієко став чудовим прикладом, на який, ми маємо надію, старшокласники будуть рівнятися.

Огієнко прожив 90 років, і кожен день з його довгого життя, за висловом богослова й мистецтвознавця Дмитра Степовика, "був днем бджоли, що від світання до смеркання носить по краплині мед до свого вулика". Загалом Огієнко створив понад 1000 праць із різних галузей знань.

Іван Огієнко прищеплював своїм колегам - вчителям і викладачам гасло: "Для одного народу – одна літературна мова!" і навіть склав своєрідні "12 заповідей" під назвою "Найперші рідномовні обов`язки". Для багатьох присутніх ці "Обов`язки..." стали одночасно гордістю за національного Патріота Огієнка та привнесли певний смуток, від того, що не всі ми, українці, досягли такої любові до Батьківщини.   

Не можемо не поділитись з Вами:

"Найперші рідномовні обов`язки" 

1. На кожному кроцi й кожної хвилини охороняй честь своєї рiдної мови, як свою власну, бiльше того - як честь своєї нацiї. Хто не береже чести своєї рiдної мови, той пiдкопує основи своєї нації. 

2. Розмовляй у родинi своїй тiльки рiдною мовою. Це принесе тобi правдиву насолоду шляхетного почуття сповнення найбiльшого обов’язку щодо свого народу. 

3. Хто в родинi своїй розмовляє не рiдною мовою, той стоїть на дорозi до мовного винародовлення, - найбiльшого непрощеного грiха проти свого народу. 

4. Бережи своє особове iм'я й родове прiзвище в повнiй нацiональнiй формi i нiколи не змiнюй їх на чужi. Найменша тут змiна, - то вже крок до винародовлення. 

5. Кожний, хто вважає себе свiдомим членом свого народу, мусить пильно навчатися своєї соборної лiтературної мови. 

6. Кожний свiдомий член свого народу мусить завжди допомагати всiма приступними йому способами розвитковi культури своєї лiтературної мови. 

7. Кожний свiдомий член народу мусить добре розумiти й ширити головне рiдномовне гасло "Для одного народу - одна лiтературна мова й вимова, один правопис". 

8. Кожний свiдомий член нацiї мусить добре знати й виконувати рiдномовнi обов'язки свого народу. 

9. Де б ти не жив - чи в своїм рiднiм краю, чи на чужинi, - скрiзь завжди мусиш уживати тiльки однієї соборної лiтературної мови й вимови, тiльки одного спiльного правопису, тим ти покажеш, що ти свiдомий син своєї об'єднаної нацiї. 

10. Кожний громадянин мусить добре пам'ятати й дiтей своїх того навчати, що наймилiша мова в цiлому свiтi - то мова рiдна. 

11. Кожний свiдомий громадянин, живучи серед чужого народу, мусить конче вживати своєї рiдної мови не тiльки вдома, але й скрiзь, де можливо. 

12. Кожний свiдомий громадянин мусить щедро пiдтримувати свої нацiональнi перiодичнi й неперiодичнi видання, даючи їм цим самим змогу нормально розвиватися. Добрий стан нацiональних видань - то могутня сила народу й забезпечення розвитку рiдної мови, а висота їх накладу - то ступiнь нацiональної свiдомости народу. 

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу.

Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).