Нам пора для України жить: письменницька велич Івана Франка

В 2016 році ми відзначили дві знаменні дати – 27 серпня виповнилось 160 років від дня народження Івана Франка, а 28 травня – 100 років від дня його смерті.

Якщо Тарас Шевченко – то вершина української поезії, то Іван Франко – вершина українського духу.

Олесь Гончар писав, що Франкові самою природою відведено місце в ряду найвизначніших гуманістів епохи, адже завдяки йому, його невпокійливій совісті, його невсипущій праці ставали ми ближчими до людства, міцнішою й вищою ставала самосвідомість цілих поколінь українського народу, що виходив на арену світових подій уже з Франковою мудрістю, з Франковим досвідом, з його духу печаттю.

Постать українського генія, який володів 14-ми мовами і займався десятком різних видів творчої діяльності, повинна бути прикладом щоденного наслідування для кожного. Творча спадщина Франка вражає, а його працездатності дивуються найбільші трудоголіки сучасності.

Сьогодні у стінах бібліотеки відбувся літературний альманах, під час якого учні 10 класу СШ № 27 дізналися багато цікавої інформації про цю геніальну особистість.

Пропонуємо  цікаві та несподівані факти з життя великого українця

• Іван Франко народився 27 серпня 1856 року в прикарпатському селі Нагуєвичах Самбірського округу (тепер Дрогобицького району Львівської області) на Галичині. Батько, Яків Франко, був заможнім сільським ковалем; мати, Марія з роду Кульчицьких, походила зі збіднілої шляхти. Хоча між батьком, у якого це був другий шлюб, і досить молодою матір’ю була велика вікова різниця (33 роки: батькові було 53, а матері – 20 років), подружжя жило у злагоді.

• Коли Іванові було шість років, батько віддав його до початкової школи. Вже за два роки Іван читав українською, польською і німецькою, добре рахував, розв’язував задачі. У 1864 році хлопця віддали у Дрогобич, у так звану нормальну Головну міську школу отців-василіан. Івана, як особливо здібного, зарахували одразу до другого класу. Франко прийшов у селянському одязі, через що йому як мужицькому синові відвели «ослячу» задню парту. Проте на кінець навчального року Франко став першим учнем класу за успішністю. «На екзамені, - згадував письменник в автобіографії, - був і мій батько, - я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду, то я почув, що він голосно заплакав».

• У 9 років Іван залишився без батька. Мати вийшла заміж вдруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, фактично замінив хлопцеві батька. Протягом всього життя Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом

• У гімназійні роки, залишившись без батьків, заробляв на життя репетиторством. Із тих коштів зібрав величезну на той час бібліотеку – понад 500 томів. 

• Восени 1875 р. Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Як і більшість молодих людей того часу, він захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.

• У Франка було близько 100 псевдонімів. Серед них: Джеджалик, Брут Хома, Мирон, Живий, Кремінь, Марко та ін. 

• Львів – місто, де письменник прожив сорок років. Він присвячував Львову вірші, був щиро захоплений ним. Саме у місті Лева зараз функціонує Університет імені Івана Франка, де його поважають навіть крізь віки.

• Івана Франка заарештовували тричі. У перший раз він провів у камері з кримінальними злочинцями 11 місяців, а після другого арешту, у 1880 р., ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень в готелі він написав повість «На дні» без єдиного виправлення і на останні гроші відіслав її до Львова, після чого три дні жив на три центи, знайдені на березі річки Прут. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка старий служитель готелю.

• Іван Франко став першим професійним українським письменником, який заробляв на життя літературною працею.

• Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Українська радикальна партія - та перший її голова, автор програми.

• Закликав населення Галичини називати себе українцями, а не русинами. «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинським, а українцями без офіційних кордонів…», писав він у листі до молоді в 1905-му році.

• Одним із перших спрогнозував крах ідеології марксизму, а соціалістичну державу назвав тюрмою: «Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава сталась би величезною народною тюрмою».

• Радянський режим називав його атеїстом, а він залишався глибоко віруючою людиною. Виріс у побожній родині, досліджував Святе Письмо, товаришував із галицькими священниками, мав приязні стосунки з митрополитом Андрієм Шептицьким.

• У 1886 р. Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська, яка була високоосвіченою людиною, добре володіла багатьма мовами. Познайомившись з письменником, вона вирішила стати його дружиною й помічницею, та присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей, однак подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників чоловіка, - все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Вона померла 17 липня 1941 року і похована неподалік від свого чоловіка.

• Іван Франко прожив неповних 60 років, з них понад 40 років віддав активній творчій діяльності. У практичному підсумку за 40 років він написав 6000 творів. Це означає, що кожних два дні з-під пера письменника виходив новий твір, що міг бути віршем чи новелою, або й повістю, романом чи монографією. За час активної творчої діяльності письменника в нього вийшло 220 окремих видань, кожного року Франко видавав 5-6 книжок. Серед сучасних письменників таких титанів немає, а колосальна працездатність Франка просто вражає.

• Останні сім років писав лівою рукою, бо права була паралізована. Систематизувати та упорядковувати матеріали йому допомагав син Андрій. Двоє синів Івана Франка (Петро і Тарас) вступили до складу легіону Українських січових стрільців.

• Помер Іван Франко 28 травня 1916-го на чужих руках – сини були у війську, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей ховали в чужій вишиваній сорочці, в «позиченій» ямі на шість домовин. В окремій могилі перепоховали Івана Франка через 10 років.

Учасники заходу також переглянули фільм студії «ВІАТЕЛ» про життя і творчість Івана Франка та ознайомились з поетично-музичною композицією «Зів’яле листя», підготовленою до 150-річчя від дня народження письменника, за сприяння Київської міської адміністрації. 

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).