Блог бібліотеки імені М. Костомарова ЦБС Шевченківського району м. Києва

«Наша бібліотека – це простір для читання, спілкування та реалізації креативних ідей»

пʼятницю, 10 листопада 2017 р.

Чому в бублика дірка, або Що вивчає наука

Наука не є і ніколи не буде закінченою книгою.
А.Ейнштейн

Скільки кісток у нашому тілі? Хто знає, що найнебезпечнішою твариною в світі є звичайна муха? Космос містить близько 50 мільярдів галактик, а морська вода – дуже поживна речовина. Все це та ще багато незвичайного і буденного ми дізнаємося завдяки незгасаючій цікавості людства, що змушує нас шукати відповіді на все невідоме, що нас оточує. І більшості своїх досягнень людина зобов’язана закладеній в ній здібності до спостереження, аналізу і розумінню явищ, які відбуваються навколо неї у просторі та часі. Систематизуючи отримані знання, людство помітило, що ці знання можна не тільки зберігати, передаючи з покоління до покоління, але й доповнювати, розвивати і уніфікувати. Так з’явилася наука. 
Ніхто не знає коли саме це відбулося чи яка саме наука першою з’явилася на світ, однак достеменно відомо, що до цих пір людству так і не вдалося вичерпати всю багатогранність напрямів і потенціалу людського пізнання, до якого ми сміливо відносимо ту чи іншу гілку наукового напрямку. 


Наука має величезне значення для життя сучасної людини. Головна її особливість — отримання нового знання, яке передбачає можливість його використання і практичного застосування. Кожен з нас користується науковими винаходами, які полегшують нам життя. Деякі речі та винаходи з’явилися після багаторічних експериментів та тяжкої праці науковців, інші – стали результатом миттєвого осяяння.

А потім настала черга найцікавішого – разом з малечею зайнялися експериментами, що пояснювали, як влаштований навколишній світ: ловили повітря у пакети та кульки; дивилися, як різнобарвні цяточки, намальовані на паперовому рушнику під дією води біжать не вниз, а вгору і там перетворюються на веселку; розгадували, чому одні речовини тонуть, а інші, навпаки, плавають на поверхні води у «лавовій лампі». І, наостанок, аж підстрибували від захвату, намагаючись знову і знову змусити пінитися штучну лаву у моделях вулканів з тіста. Єдиним питанням яке ми почули, закінчуючи нашу зустріч, було «Чи будуть ще досліди?». Тож вважаємо – із завданням ми впорались!














Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).

Немає коментарів:

Дописати коментар