Це ніколи не повинно повторитися!

День пам’яті жертв фашизму – це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського, нелюдського експерименту. Це мільйони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше – мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб та голоду в таборах смерті.

Немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів. Немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання. Найстрашніша ідеологія та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах.

З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня – Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у вересні тому, що на цей місяць припадає дві пов’язані з Другою світовою війною дати – день її початку та її повного завершення. Це стало однією з причин встановлення дня жалоби на вересневу неділю.

Війна прийшла на українські землі 1 вересня 1939 року – разом з першими бомбами, що впали на Львів та інші міста, а залишила їх 28 жовтня 1944 року.

Величезного горя і страждань, неймовірних втрат зазнав у цій війні український народ. Вже наприкінці 1941 року Україна була окупована. Наприкінці листопада 1942 року, гітлерівці загарбали до 2 млн кв. км території СРСР, яку населяли до війни 85 млн людей. Понад 41 млн з них були жителями України. Для порівняння: німецькі війська окупували лише 17% території Росії (600 тис. кв. км), з населенням 27 млн осіб.

З чотирьох років німецько-радянської війни, бойові дії тривали на українських землях три роки та чотири місяці. Весь цей час ворог здійснював політику нещадної економічної експлуатації та гноблення населення республіки. Знищення економіки, пограбування матеріальних і людських ресурсів було одним з найважливіших його завдань. Численні ешелони вивозили з України до Німеччини мільйони тонн сировини, продовольства, промислового обладнання, культурних цінностей.

«Тож в цей день так важливо вкотре згадати про жахіття Другої світової війни. Не можна допустити повторення сценарію, забувати концтабори, газові камери, знущання та вбивства невинних людей» – ця фраза лунала рефреном під час всього спілкування Анатолія Подольського зі студентами Центру професійної освіти інформаційних технологій, поліграфії та дизайну.

На жаль, історія та пам’ять – є сферою тривалих маніпуляцій з боку різних політичних груп. Тому, так важливо навчитись виявляти та протистояти їм у повсякденному житті.

За сучасних умов, коли Україна протистоїть російській агресії, залишаються вкрай актуальними питання війни та миру, консолідації суспільства, активної протидії екстремізму, проявам ксенофобії та фашизму, посилення уваги громадськості до порушень прав людини, передусім до тоталітарних практик, які застосовують Російська Федерація та її маріонетки на окупованих українських територіях.

Директор Українського центру вивчення історії Голокосту Анатолій Ефимович Подольський познайомив присутніх з виданнями, які є практичними посібниками для вчителів і подарував їх нашій бібліотеці. Ознайомитись з ними також можна на сайті Українського центру вивчення історії Голокосту.

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).