Мрії зламане крило

«Ні, я жива, я буду вічно жити!»
Я в серці маю те, що не вмирає…»

xto3na.wordpress.com

Нова зустріч з ліцеїстами кадетського корпусу була присвячена жінці, яку в 2000 році  було названо Жіночим образом України. За її мужність і характер І. Франко назвав поетку "мало не єдиним мужчиною України".

Лариса Косач – геній української літератури. Її вірші вчать ще змалку, тому здається, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато пишуть, говорять, дискутують… Та насправді ми зовсім не знаємо Українки.

З життям і творчістю видатної української поетеси Лесі Українки присутніх познайомила культуролог Олена Петренко.

Якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго. А, може, вона і була такою? 

В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою, схоплювала все на льоту. Дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш "Надія". 

У дванадцять років, перемерзнувши у Водохреще – застудилася і захворіла на туберкульоз кісток. З цього періоду все її життя - суцільна боротьба з недугою та постійні переїзди у зв'язку зі станом здоров’я. Волинь, Полісся – край дитинства Лесі Українки, який залишився наймилішим куточком на Землі. 

Про рівень її розвитку свідчить також і те, що для своїх сестер, всього у дев'ятнадцять років Українка написала підручник "Стародавня історія східних народів". 

Крім того, поетеса знала сім мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, ніж російською. 

Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Остання подорож до Києва Л. Українки відбулась у травні 1913 р. На її честь був влаштований концерт, на якому виступала й сама Леся… Була бліда, в очах світилася велика туга, а в руках тримала ніжні весняні квіти, які так любила.

Померла Леся Українка 19 липня 1913 р. в Грузії. Похована на Байковому кладовищі, поряд із батьком і братом. В останні дні життя, перебуваючи далеко від Батьківщини, вона не забувала свою рідну землю, назвавши її  у фінальному вірші "Кохана сторона моя!".

Її ім’ям названі вулиці, театри, бібліотеки, музеї. Пам’ятники поетесі споруджені в Києві, Луцьку, Ялті, Сурамі (Грузія) і навіть у Торонто.

Після виступу-бесіди учасники заходу переглянули фільм студії "ВІАТЕЛ" про життя Лесі Українки "Вір мені" та переглянули добірку літератури "Лесина пісня".

Люди, як зорі, залишають свій слід на землі у свідомості майбутніх поколінь. Сподіваємось, що почута інформація торкнулась сердець юних учасників нашої зустрічі.

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).