В рамках проекту «Відеоуроки з української культури в бібліотеці» відбувся захід, який був присвячений надзвичайній жінці, а також талановитій письменниці - Марко Вовчок. До нас на відеоурок (за фільмом студії «ВІАТЕЛ») завітали учні 10 класу СШ № 27.
Марко Вовчок. Письменниця, перекладач, літературний критик - що ще ми знаємо про цю яскраву та неординарну жінку? Дивно, але і її життя, і її творчість однаково викликали суперечки у сучасників.
Марія Олександрівна Вілінська (справжнє ім'я) мала дворянське коріння. Однак після смерті батька це не врятувало дівчинку від долі «бідної родички».
З 15 років Марія жила у тітки в Орлі - там вона і познайомилася з українським фольклористом і етнографом Опанасом Марковичем. Її майбутній чоловік був захоплений українською мовою і культурою, а Марія стала вдячним його слухачем.
До 17 років дівчина настільки розквітла, що до неї, безприданниці, посватався дуже багатий молодий поміщик. І ось тут проявився характер майбутньої письменниці: незважаючи на тиск родичів, вона обрала українського письменника.
З 15 років Марія жила у тітки в Орлі - там вона і познайомилася з українським фольклористом і етнографом Опанасом Марковичем. Її майбутній чоловік був захоплений українською мовою і культурою, а Марія стала вдячним його слухачем.
До 17 років дівчина настільки розквітла, що до неї, безприданниці, посватався дуже багатий молодий поміщик. І ось тут проявився характер майбутньої письменниці: незважаючи на тиск родичів, вона обрала українського письменника.
Разом з чоловіком вона переїжджає в Україну, збирає український фольклор і спостерігає за життям простого народу. Свої перші оповідання Марія Маркович написала українською мовою, далі її чоловік переслав їх своєму другові, Пантелеймону Кулішу, який відкрив на той час власну друкарню.
Куліш був у захваті від оповідань: «Так зрозуміла вона красу нашого слова та наче піснею заговорила!». Але жіноче письменство в ті часи викликало різку критику, тому для Марії був придуманий чоловічий псевдонім - Марко Вовчок.
Куліш був у захваті від оповідань: «Так зрозуміла вона красу нашого слова та наче піснею заговорила!». Але жіноче письменство в ті часи викликало різку критику, тому для Марії був придуманий чоловічий псевдонім - Марко Вовчок.
У 1859 році Марковичі разом з маленьким сином переїжджають до Петербурга. У Петербурзі Марія відразу увійшла в коло відомих літераторів, була знайома з Н. Некрасовим, І. Тургенєвим, а з Т. Шевченко відразу ж зав'язалася міцна дружба. Звідси і почалася скандальна популярність Марка Вовчка.
За рекомендацією лікарів Марковичі з сином Богданом та Іваном Тургенєвим виїжджають за кордон, а розсерджений Куліш довгі роки після цього буде виливати на неї потоки бруду. Цікаво, що Марія Маркович ніколи не спростовувала пліток про себе. Була вищою за це? Казала, що біографію людини пишуть після її смерті.
Стараннями Тургенєва за кордоном Марія Олександрівна заводить знайомства з багатьма знаменитостями. Марія пише оповідання та казки українською, французькою та російською мовами, перекладає з німецької, англійської, французької, польської, бере участь в політичних дискусіях. А ось її чоловік Опанас відверто нудьгує. Все більше з’являється протиріч в їхніх характерах і поглядах. В результаті він їде на батьківщину.
А навколо Марії Маркович збирається все більше захоплених чоловіків. Так було до зустрічі Марії та Олександра Пассека, юриста, який збирав у Німеччині матеріали для дисертації.
Мати Олександра була категорично проти роману сина із заміжньою жінкою, з дитиною на руках і старшу за нього на 4 роки. Тетяна Пассек задіяла усі свої зв'язки, щоб розлучити їх. Закохані втекли до Італії, потім в Англію, де у Саші почалася швидкоплинна сухота і помер він буквально на руках у Марії. Всього 6 років тривала їхня любов.
У 1967 році доля послала Марії нову любов - Дмитра Писарєва, далекого родича і молодшого за неї на 7 років. Дмитро легко подружився з Богданом, але щасливе життя тривало лише рік. Дмитро потонув, купаючись у морі. Дві доби, поки перевозили труну з Риги в Петербург, Марія нічого не їла, а в день похорону у неї почалася нервова гарячка.
У світських салонах Марко Вовчок стали називати «фатальною жінкою». Тільки робота дає сили Марії, щоб жити далі. Марія почала випускати журнал, в якому піднімала «жіночі» питання. Безліч жінок, завдяки їй, отримали роботу. Однак між жінками-письменницями почалися чвари, що сильно зашкодило репутації самої Марко Вовчок, і їм з сином довелося виїхати зі столиці.
Влітку 1872 року син познайомив Марію зі своїм другом, Михайлом Лобач-Жученко, який відразу ж закохався в неї. Шість років Марко Вовчок опиралася любові чоловіка, молодшого за неї на 17 років, потім здалася. Обставини підштовхнули.
У сина Марії народилась позашлюбна дитина, і щоб врятувати репутацію невістки та майбутнє Богдана, Марія Лобач усиновила хлопчика. Лише в 19 років Борис Лобач-Жученко дізнався, що мама - насправді його бабуся, а його справжній батько не Михайло, а Богдан.
У 1906 році у Марії виявили рак мозку. Михайло не відходив від дружини, швидко посивів від безпорадності та свідомості, що втрачає кохану. 28 липня 1907 року її не стало.
У сина Марії народилась позашлюбна дитина, і щоб врятувати репутацію невістки та майбутнє Богдана, Марія Лобач усиновила хлопчика. Лише в 19 років Борис Лобач-Жученко дізнався, що мама - насправді його бабуся, а його справжній батько не Михайло, а Богдан.
У 1906 році у Марії виявили рак мозку. Михайло не відходив від дружини, швидко посивів від безпорадності та свідомості, що втрачає кохану. 28 липня 1907 року її не стало.
Так багато дивного і в житті, і в творчості цієї талановитої жінки. Свою літературну діяльність Марко Вовчок почала як єдина українська письменниця. Її повість «Маруся» отримала нагороду Французької Академії і була рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек.
40 років Марко Вовчок співпрацювала з журналом «Magasin d`Education et de Recreation». Її визнавали талановитим критиком і перекладачем, плідним російським романістом та оригінальним українським психологічним письменником. Її книги були переведені на багато європейських мов. Їй приписували безліч романів, при цьому вона зберегла дружні відносини і з минулим чоловіком, і з Тургенєвим, і з Герценом, і з Шевченком, і з Добролюбовим - та хіба мало їх було, закоханих чоловіків, в її житті!
Про все це дізнались учасники заходу з фільму, а на завершення завідуюча бібліотеки ознайомила присутніх з нарисом «Красний Боже», який Марко Вовчок написала про перебування її родини в Києві (за книгою Д. Лаврова «Святий Київ наш великий»).
За матеріалами: evaportal
За матеріалами: evaportal
Немає коментарів:
Дописати коментар