«Школа батьківства» продовжується. Психолог нашої бібліотеки Олена Черниш провела з батьками чергове заняття в Київському міському центрі реабілітації дітей з інвалідністю.
«Усі ми родом із дитинства» – писав Антуан де Сент-Екзюпері. Зигмунд Фрейд погодився б із ним на сто відсотків. На жаль, у нашому житті психологічно здорову дитину можна зустріти дуже рідко. Психологи твердять, що всі людські проблеми починаються й закінчуються в сім’ї.
Як сім’я впливає на дитину?
Розрізняють два основні типи сімей: тоталітарна та демократична.
Тоталітарна модель сім’ї – деструктивна та дисгармонійна. Для неї характерні зловживання владою, відсутність рівних прав, суворі правила, що мають примусовий характер. Дисципліна підтримується за допомогою сили та приниження. Припущенні помилки не визначають, пробачення не просять, при виникненні проблем, зазвичай, звинувачують інших.
Демократична модель сім’ї – це партнерська модель. У такій сім’ї панує кооперативна структура і рівні можливості, рівні права, відкритість та довіра в сімейних стосунках. Основою дисципліни є повага та довіра. Не задумувалися Ви, шановні батьки, над тим, який тип вашої родини, якої системи виховання ви дотримуєтесь? Чи комфортно почуває себе ваша дитина?
Тест «Мій стиль виховання»
Необхідно пам’ятати, що любити дітей треба вже тільки за те, що вони у вас є! Безумовно приймати дитину – значить любити її не за те, що вона красива, розумна, здібна, а просто за те, що вона є у вашому житті! Адже справжня любов умов не ставить.
Як показати, що ми готові до безумовного прийняття? Ця потреба задовольняється, коли ви повідомляєте дитині, що вона вам дорога, потрібна, важлива. А ви говорите про це своїй дитині? Показувати свою любов до дитини можна та потрібно також невербальними способами: необхідно обіймати дитину кілька разів на день, пригортати, пестити, цілувати. Психологи стверджують: для гарного самопочуття потрібно не менше восьми обіймів на день.
Вправа «Я люблю свою дитину»
Заплющте очі, уявіть свою дитину й вирішить самі для себе:
«Я буду любити свою дитину, навіть якщо вона зірок з неба не хапає. Я буду любити її, навіть коли вона не виправдає моїх надій та сподівань. Я буду любити її, хоч би якою вона була, хоч би що вчинила. Це означає, що будь-який її вчинок я схвалюю. Це значить, що я люблю її навіть якщо її поведінка має бути кращою. Я люблю просто тому, що це мій син чи донька».
Розплющте очі. Якщо ви відчуваєте, що не готові безумовно прийняти свою дитину, повторюйте цю вправу кілька разів на день. Не бійтеся: так ви не зіпсуєте своїх дітей, частіше псує брак уваги.
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар