Пропонуємо краєзнавчий екскурс, присвячений 165-й річниці від дня народження визначного майстра акварельного та олійного малярства – Михайла Олександровича Врубеля.
Навесні 1884 року в мистецькому житті Києва сталася подія, значення якої оцінили не відразу. Сюди приїхав молодий двадцятивосьмирічний Михайло Олександрович Врубель, студент Петербурзької Академії мистецтв.
Відомий мистецтвознавець і археолог професор А. В. Прахов, який вивчав старожитності Києва і керував реставрацією Кирилівської церкви, звернувся до найавторитетнішого педагога Академії П. П. Чистякова з проханням порекомендувати йому учня, який міг би взятися за відновлення старих і створення нових фресок у цьому храмі ХІІ століття.
Вибір припав на Врубеля, і той радо погодився. Вже за півроку він зумів не тільки відновити велику силу зруйнованих частин фресок (разом із ним реставрацію здійснювали учні Київської
малювальної школи М. І. Мурашка), а й виконати низку самостійних складних композицій. Саме їм і судилося назавжди ввійти до скарбниці монументального живопису. Це, зокрема, композиція
«Зішестя святого духа на апостолів», — вона вражає могутньою емоційною силою, якоюсь експресивною величчю. По-своєму прекрасна й ота піднесено-скорботна сцена «Надгробного плачу», виконана в традиціях давньоруського мистецтва. Слідом за циклом монументальних настінних малювань Врубель заходжується коло образу для іконостасу Кирилівської церкви.
Творчі пошуки приводять його до Венеції, де він вивчає давніх майстрів. У цьому місті намалював на великих цинкових дошках чотири ікони, серед яких вирізняється драматизмом «Богоматір з немовлям». За модель для цього образу, оповитого такою незвичайною і водночас такою земною скорботою, була дружина професора Прахова — Емілія Львівна, глибоко симпатична Врубелеві. Традиційній темі «мадонни» — материнської любові та страждання — надано звучання, яке мовби віддзеркалює біль і тривоги епохи.
Повернувшись з Італії до Києва, Врубель багато часу віддає натурі. У Київській картинній галереї зберігається безліч тогочасних його малюнків та акварелей. Високе досягнення Врубелевої творчості в Києві — акварельні ескізи для розмалювання Володимирського собору. У Володимирському соборі Врубелю вдалося зробити лише кілька орнаментів. Але під пензлем такого природженого, винахідливого декоратора, як він, усі ці стилізовані мотиви живої природи — павичі, трави, колоски, квіти — утворили навдивовижу прекрасну композицію.
Немає перебільшення в тому, щоб вважати Київ колискою живописного стилю Врубеля. Сюди він приїхав студентом III курсу Академії, маючи в творчому багажі три-чотири акварелі і десяток малюнків. У Києві, а точніше в Кирилівській церкві, він сформувався як маестро. Тут же зародилася тема «Демона», були виконані перші композиції. Потужний розвиток тема отримає пізніше у Москві.
Акварелі на теми сюжетів М. Лермонтова написані в будинку на Андріївському узвозі №1 — М. Врубель наймав там кімнату з краєвидом на дніпровську далечінь. Син Адріана Вікторовича Прахова Микола писав, що поштовхом до розвитку теми «Демона» була київська прем’єра однойменної опери Антона Рубінштейна.
Наприкінці 1889 року Врубель переїхав до Москви. Тут він познайомився з художниками, згуртованими навколо відомого мецената С. І. Мамонтова. Джерелом творчого запалу для художника дедалі частіше стає світ народних фантастичних образів. Водночас його пошуки набувають дедалі напруженішого, тривожно-болісного характеру. Майстра часто не розуміли сучасники, його життя було сповнене злиднів, суворих випробувань. Тяжка душевна хвороба не раз відривала його від творчості, наостанку він осліп, а 1910 року передчасно помер.
У ті свої тривожні дні Врубель часто згадував київський період, «весну його самостійної мистецької діяльності». «Про цей час він назавжди зберіг згадку, як про найкращу пору свого життя», — пише один з перших біографів С. Яремич. Він наводить слова, сказані Врубелем, коли той відвідав Київ 1901 року і знову побачив свої роботи, створені тут: «Ось до чого, по суті, я мав би повернутися».
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар