Осінній детектив чекає на завершення

І ось вона прийшла!..

Різнобарвна, розмаїта... Спочатку яскраво-золота і сонячна, а потім сумна, дощова і холодна. Вийдеш вранці на вулицю і відчуваєш особливу прохолоду, немов би подих зими, що наближається. Хоч вдень сонце все ще світить яскраво, але вже не пече по-літньому: сонячне світло пом'якшало, пожовкло і більше не сліпить очі...

І повітря змінилося, ніби стало чистішим: зник запах розпеченого асфальту, влігся пил після дощу і тепер воно наповнене новими осінніми пахощами - запахом сухої трави і опалого листя, вологості і стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. У лісі пахне хвоєю та грибами, скрізь відчувається свіжість і прохолода.

Навіть вітер якось по-іншому колише дерева і небо ніби стало ближчим. Осінь і пахне, і звучить особливо!.. Скоро зграї птахів потягнуться туди, де і взимку тепло, тому що Вона прийшла, Красуня-Осінь!

Намилувавшись досхочу золотаво-зеленим багрянцем осені, наповнивши легені киснем і навіть трохи змерзнувши, просуваюся далі парком для того, щоб дізнатись, як почуваються восени вони, наші Перелітні книжки? 

Пришвидшую крок і ось вже в полі зору наша маленька Вільна Бібліотека. Бачу чоловіка, котрий якось різкувато відходить від стелажу і намагаюсь наблизити камеру.

Напередодні Дня знань "Перелітні книжки" знайшли своїх прихильників у цьому затишному куточку парку, на березі озера. За два місяці, що промайнули так швидко, в теплих оселях своїх нових хазяїв оселились 320 книжечок, відпущених в цю захоплюючу подорож працівниками і читачами бібліотеки!

Але й це ще не все! 85 книг прилетіли до нас з невідомих країв і... певно також відлетіли у свій, книжковий вирій. Отож, у роздумах та в осінніх мріях нарешті я дісталась кінцевої мети. Але, що це?!..

Переді мною постає НУ ПРОСТО ЗОВСІМ ПОРОЖНІЙ стелаж!!!...

(хай не образиться на мене підручник з топографії, -
я не мала на увазі, що він є порожнє місце).

Відвідуючи декілька разів на тиждень свою "книжкову гавань", ми частенько знаходили її спорожнілою або з незнайомцями на полицях, але щоб так!...

Погрів трохи змерзлі руки, з трепетом беру до них цю єдину книжину і тут знаходжу звичайну, але вщент пописану сторіночку зі шкільного зошита.

Щось це нагадує... Так-так, звичайно! Так то - бібліотечна статистика!?. Та ні, не те. Ці рисочки скоріше схожі на книжечки на полицях. А може, то кількість людей?..

Стою, розгублено тримаючи в руках дивний малюнок. Чи люди, чи книжки, - не знаю але і це не головне! Головне - то чарівне слово, яке невпинно повторюється в кожному дні, записаному в моїй знахідці!

Чарівне слово, завдяки якому змінюються люди й обставини. Чарівне слово, завдяки якому можуть розтанути навіть крижані серця! Ви здогадались! То чарівне слово - ДЯКУЮ!

Ось тут я могла би щиро подякувати тому, хто в такий дивний спосіб подякував нам і закінчити цю нотатку!

Але не можу закінчити, бо є малесеньке "але"! 

Насправді, я не знаю, чи нам була написана та подяка і зовсім не здогадуюсь хто саме її малював. Навряд сама я зможу знайти автора, але так сильно хочеться дізнатись як розгортались події! 

Як полетіли у вирій всі книжки і як за допомогою підручника з топографії, цього дивного малюнка і чарівного слова спорожніла Вільна Бібліотека в осінньому парку, на березі озера.

Тому, дорогі підписанти блоґу, я звертаюсь до Вас по допомогу! Давайте проведемо розслідування разом!

Пропоную всім мрійникам і мрійницям завершити цей "Осінній детектив"!

Найкращі дописи зобов'язуюсь опублікувати в блозі і на сторінках бібліотеки в соціальних мережах!

ВСЯ БІБЛІОТЕКА З НЕТЕРПІННЯМ ЧЕКАТИМЕ НА ПРОДОВЖЕННЯ ЦІЄЇ ІСТОРІЇ 
ТА ЇЇ ЩАСЛИВЕ ЗАКІНЧЕННЯ!