Блог бібліотеки імені М. Костомарова ЦБС Шевченківського району м. Києва

«Наша бібліотека – це простір для читання, спілкування та реалізації креативних ідей»

пʼятницю, 13 травня 2016 р.

Кладу ниточку на щастя, на здоров’я: вишиванка як оберіг людини

19 травня Всесвітній день вишиванки  (святкується щороку в третій четвер травня). Це міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. І це не дивно, адже мистецтво української вишиванки славиться на весь світ і є одним з найбільш упізнаних символів нації.

Напередодні цього прекрасного дня до бібліотеки на інтерактивну арт-програму завітала підготовча група дитячого садка № 467.

Розпочали захід з легенди про вишиванку:

Більше фото ТУТ
Давно був час, коли люди на землі почали вмирати від хвороби, якої ніхто не знав. Втікали люди із сіл у ліси. Та хвороба йшла за ними, не жаліла ні старих, ні малих. Люди були в розпачі.

- Що робити? Як урятуватися самим і врятувати дітей від хвороби?

Та ніхто не знав, що відповісти.

Аж ось невідомо звідки прийшла в одне село старенька бабця і сказала:

- Беріть білі святкові сорочки і маленькими хрестиками шийте на них зілля, що росте на нашій матінці-землі і дає нам здоров’я (мак, калину, мальву, ромашки, васильки і барвінок). Та шийте кругом – на рукавах, на грудях, на шиї. І носіть щодня, будете здорові. Бо передасть вам те зілля здоров’я і силу – від землі; красу і вдачу – від квітів.

Послухали люди стареньку…

Із того часу відійшла хвороба за ліси і за моря, ніхто більше про неї не чув. А люди пам’ятають слова старенької і ходять у вишиванках. Носять цю красу й донині.

Традиційна назва вишитої сорочки – вишиванка. Вишиті сорочки прикрашали різними орнаментами – геометричними, рослинними і навіть зоологічними.

У рослинному орнаменті завжди вишивали довге тонке стебло – щоб життя було довгим і щасливим: на стеблі – квіточки і листочки – це діточки і мамина любов.

Різняться також вишиванки і кольорами: червоний колір - це любов мами до дитини, зелений – колір молодості й краси, життя і здоров’я, чорний – колір землі і смутку, блакитний – колір неба й води.

Сорочку берегли як зіницю ока. Адже вона була незвичайним одягом, а деяким містичним і магічним предметом, оберегом, що охороняв людину від лиха і труднощів.

Прилучення до сорочки починалося з раннього дитинства. Першу сорочку шили з тканини, яку подарували хрещенні батьки під час обряду хрещення. Надалі сорочка супроводжувала людину протягом усього життєвого шляху, була невід’ємною частиною обрядів, життєвих подій.

Існує велика кількість прикмет щодо вишивання сорочок. Однією з важливих є прикмета про вибір орнаменту. Його у жодному разі не можна було повторювати, щоб не перейняти чужу долю.

Сучасна вишиванка встановлює зв’язок із попередніми поколіннями.

Справжня українська колоритна барвиста сорочка, виготовлена з льону та вишита вручну, оздоблена національним орнаментом та виконана різними техніками вишивання. Вона втілює всю родючість української землі та щедрість і гостинність українського народу.

Одягаючи частіше білу вишиту сорочку, людина відчуває, як вона додає снаги і здоров’я, краси і ніжності.

Після цікавої розповіді ведучої про вишиванку, її орнамент та традиції, які пов'язані з цим прекрасним вбранням, відбулася гра-конкурс «Хто кращий дизайнер національної сорочки».

Діти старанно працювали, добираючи орнамент і кольорову гамму на чоловічу і жіночу сорочку, перетворюючи їх на справжній символ української нації. І, звичайно, переможці отримали свої призи.

Як завжди на закінчення - змагання на вправність. Хлопці збирали будиночок з елементів конструктора ЛЕГО, а дівчатка – пряли.

Захід закінчився, але на малечу чекають нові яскраві зустрічі в бібліотеці.

Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).

Немає коментарів:

Дописати коментар