Блог бібліотеки імені М. Костомарова ЦБС Шевченківського району м. Києва

«Наша бібліотека – це простір для читання, спілкування та реалізації креативних ідей»

понеділок, 13 березня 2017 р.

Меморіальна пам'ять Кобзаря

Нині в Україні тривають Шевченківські дні, адже Кобзар народився 9 березня 1814 року, а відійшов у вічність 10 березня 1861 року. В Україні майже 11000 топонімів на честь Тараса Шевченка. Про пам’ятники на честь Т. Шевченка йшлось на заході який відбувся у нашій бібліотеці.

Історія проектованих і поставлених пам'ятників Шевченкові в Україні і поза нею віддзеркалює коли не самого Шевченка, то його вплив на ціле пошевченківське століття. Чому звичайна у інших народів справа пам’ятників провідним поетам стала, у випадку Шевченка, справою запеклої столітньої боротьби? Боротьби, в яку втягнувся ввесь український народ, уряд і преса великих імперій, нарешті навіть міжнародні організації.

Справа в тому, що протягом післяшевченківського століття сама Україна, її мова й культура були більшість часу під заборонами і що ще й досі провадиться боротьба за визнання України, її культури, її людини. Символом цієї волі до життя, боротьби за свободу людини і нації став Шевченко. І тому пам’ятники цьому поетові стали предметом запеклої боротьби, що має за собою вже цілу історію.

Узагалі, перший у світі пам’ятник-погруддя Шевченку створив 1899 року відомий російський скульптор Володимир Беклемішев у Петербурзі. Цей бюст придбала сім’я відомих українських громадських діячів і меценатів Алчевських і встановила у своєму садку перед будинком у Харкові, замінивши при цьому глухий паркан низенькими гратами (нині цей бюст експонується в музеї Т. Г. Шевченка у Києві).

А от ідея створення великого пам’ятника у Києві почала широко обговорюватися в середовищі демократично налаштованих жителів «Південно-Західного краю» та їх земляків у інших містах Російської імперії на початку ХХ століття. Виникла вона у зв’язку з наближенням 50-річчя з дня смерті (1911 рік) та 100-річчя з дня народження Шевченка (1914 рік). Чи не першими на практичні рейки поставили справу жителі Полтавщини: 1904 року з ініціативи Золотоніського земського зібрання розпочалося збирання коштів на такий пам’ятник. Ініціатива набула розголосу і свої кошти на спорудження монумента почали надсилати українці, що жили в усіх усюдах Російської імперії. У вересні 1905 року за рішенням Міської думи в Києві було організовано Особливий комітет зі спорудження пам’ятника Т. Г. Шевченку. Комітет сформував журі з проведення конкурсу на кращий проект, до складу якого, до речі, увійшов і викладач КПІ, уславлений український художник Микола Пимоненко.

Було проведено аж 4 конкурси на проект пам’ятника Т. Шевченка в Києві, та все ж таки російський уряд не дав встановити в Києві пам’ятник великому сину України.

І лише у 1939 році, з нагоди відзначення стодвадцятип’ятиліття Кобзаря пам’ятник було встановлено у Києві. Авторами стали скульптор Матвій Манізер, архітектором — Євген Левінсон. Тут уже можна говорити про історичну справедливість без усяких лапок: пам’ятник встановлено на тому самому місці, де до революції стояв пам’ятник Миколі І — найлютішому ворогу будь-якої незалежної думки й головному мучителю і гонителю Тараса Шевченка.

Місцем, з якого, безумовно, розпочинають сьогодні урочистості у день народження нашого національного генія Тараса Григоровича Шевченка є бронзовий монумент навпроти «червоного» корпусу Київського національного університету, який також носить ім’я Тараса Шевченка, який було відкрито 6 березня 1939 року. Відкрито з п’ятої спроби, після тривалої боротьби за саму можливість такого увічнення пам’яті Шевченка!

Одним із кращих зразків монументальної Шевченкіани у світі та найкращим пам’ятником Т. Шевченку в Україні вважається пам’ятник, встановлений у Харкові в 1935 році. Автори пам’ятника – скульптор Матвій Манізер і архітектор Йосип Лангбард. Він є одним із символів міста і водночас – яскравим зразком скульптури соцреалізму.

Цікавим також є пам’ятник у Чернігові (1992, автор – Андрій Чепелик – Народний художник України (1992), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2000). Шевченко тут – молодий та статний франт, яким він і був, навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв.
Серед закордонних пам’ятників найбільш цікавими і незвичайними є аргентинський (Буенос-Айрес, 1971) та італійський (Рим, 1973).

На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах.

В Україні найбільше пам’ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, за нею йдуть Львівська (193), Тернопільська (165) та Черкаська (102) області.

За кордоном найбільше пам’ятників встановлено у Росії – 30 (10 пам'ятників та 20 меморіальних дошок), Казахстані – 16, США – 9 та Канаді – 9, а також у Білорусії (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3) та ін.

Під час з відеокруїзу «Меморіальна пам'ять Кобзаря» (до 203-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка) учні 7 класу СШ № 27 ознайомились з найвизначнішими пам’ятниками Т. Шевченку у світі та ознайомились з історією встановлення пам’ятника Т. Г. Шевченка в Києві. 


Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу. Будемо щасливі бачити Вас в числі постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).

Немає коментарів:

Дописати коментар