Сьогодні ми вас запрошуємо відвідати козацький осередок – Музей гетьманства, що розташувався в Києві на Подолі. Він розміщується в будинку-пам'ятці архітектури кінця 17 століття, який раніше належав гетьману Іванові Мазепі.
Музей гетьманства було створено 11 березня 1993 року з метою правдивого висвітлення проблем державотворення в Україні, надання неупередженої оцінки її видатних діячів, розкриття специфічної форми правління – Гетьманщини та її адміністрації.
Про музей
Музей гетьманства – це державний культурно-освітній та науково-дослідний заклад історичного профілю, осередок пам’яток матеріальної та духовної культури пов’язаних з історією та традиціями козацько-гетьманської доби.
Музей міститься у будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ – з надбудовами в ХІХ ст., відомому в Києві як "будинок Мазепи”. Який було відреставровано за рахунок фінансування Київської міської державної адміністрації, Благодійного Фонду Івана Мазепи. Важливу роль у цьому процесі відіграли представники української діаспори, провідне місце серед яких посідав визначний український громадський діяч із США Маріян Коць.
Експозиції музею
Експозиція залу, присвяченого Іванові Мазепі, розповідає як про основні віхи життєвого шляху гетьмана, дивовижні повороти його долі, так і про тогочасну козацьку державність у цілому. Тут можна побачити барокову гравюру художника Іларіона Мигури "Мазепа серед добрих діл своїх", виконану у 1706 році, фотографії споруджених коштами гетьмана церков, добірку речей з козацького побуту: шаблі, гарматні ядра, порохівницю, кулелійку, люльки для куріння. Цікавим експонатом є мапа України Йоганна Баптиста Гомона, створена в Німеччині в 1716р.
Основою залу гетьмана Богдана Хмельницького є триптих "Ми Богдан” художника Андрія Юхимця. Картина розповідає про Богдана на Січі, Богдана серед полковників і зустріч Хмельницького з духовенством у Києві. Корогва Б.Хмельницького із його родинним гербом (подарунок музею від голови Кременчуцького осередку об’єднання „Спадкоємці Богдана Хмельницького” Василя Басаргіна) свідчить про те, що Б.Хмельницький походив з українського шляхетського роду, гербу Абданк (Сирокомля). Народився Богдан Хмельницький 27 грудня 1595 року. На історичну арену вийшов як високоосвічений і загартований в боях з турками й татарами сотник реєстрових козаків. Перші переможні битви під Жовтими Водами і Корсунем стали поштовхом до могутнього всенародного спалаху, який охопив всю Україну.
Визвольна війна українського народу 1648-1654рр. під проводом Богдана Хмельницького – переломний момент української історії. Під час війни владу Речі Посполитої в Україні було повалено і сформовано Українську Гетьманську державу. Великою і значною подією для нашого народу за часів гетьманства Б.Хмельницького була Зборівська угода. Ця подія представлена в експозиції титульною сторінкою реєстру 1649 року. Вона зроблена в яскравих кольорах і прикрашена гербом Б.Хмельницького. (Сучасне видання цієї книги знаходиться в бібліотеці музею). І багато відвідувачів з цікавістю шукають там своє прізвище.
Експозицію залу прикрашають картини відомого українського художника-графіка Олександра Данченка "Перед розправою”, "Українські переселенці на російському кордоні” (подаровані родиною митця). Представлена композиція видавництва „Марка України” – серія портретів гетьманів художника Юрія Логвина і „Гетьманські клейноди та особисті речі Богдана Хмельницького” відомого художника Василя Василенка. Поміж інших картин залу почесне місце займає серія портретів гетьманів України доби „Руїни”. Це портрети: Юрія Хмельницького, Івана Виговського, Івана Брюховецького, Павла Тетері, Петра Дорошенка, Дем’яна Ігнатовича, Івана Самойловича (у виконанні в кольорі художника Сергія Луцака). Інформація про всіх гетьманів досить широко представлена в бібліотеці музею.
Познайомитися з діяльністю гетьмана в екзилі Пилипа Орлика відвідувачі можуть в одному з залів Музею. Пилип Орлик – нащадок литовсько-білоруського шляхетського роду гербу Новіна, син Степана Орлика (вбитого під Хотином 1673 р.) й Ірини з Малаховських, (див. родовідне дерево в експозиції).
Народився Пилип Орлик в с. Косуті Ошмянського повіту на Віленщині. Початкову освіту отримав в єзуїтській Віленській академії. Згодом сім’я переселилася на Україну і П.Орлик вступив до Києво–Могилянської колегії (закінчив 1694р.), з 1668 р. був кафедральним писарем київської митрополії. Одруження (1668 р.) з Ганною Герцик, дочкою полтавського полковника П.Герцика, відкрило Орлику шлях до старшинської кар’єри.
З 1700 р. Пилип Орлик працював в Генеральній Військовій Канцелярії, спочатку як старший військовий канцелярист (1702 р.), потім як реєнт, нарешті – генеральний писар, найближчий помічник гетьмана Івана Мазепи. Особливу діяльність Пилип Орлик виявив під час війни 1708-1709 років, зокрема допомагаючи гетьманові у спробах створити антимосковську коаліцію на Сході Європи. В експозиції залу подана схема адміністративно-військового управління Гетьманщини часів Івана Мазепи.
Разом з Іваном Мазепою Орлик подався на еміграцію. Після смерті Мазепи був обраний гетьманом за кордоном, у Бендерах 5 квітня 1710 р. Того ж дня було прийнято документ „Правовий уклад та конституції відносно прав і вольностей Війська Запорозького...” головним редактором якого був Пилип Орлик. Копію конституції можна побачити серед інших матеріалів залу.
Основною метою політики П.Орлика було – визволення України з-під московської влади. Спираючись на Запорозьку Січ і союз зі Швецією, Пилип Орлик намагався висунути українську справу на міжнародний рівень і організувати нову антимосковську коаліцію. Він уклав союзний договір з Кримом 23.11.1711 р., вів переговори з Туреччиною (яка привілеєм 1712 року визнала владу Орлика на Правобережжі і Запоріжжі), з донськими козаками (булавинцями) на Кубані, навіть з казанськими татарами та башкирами. Орлик провадив збройну боротьбу проти Москви на Правобережній Україні у 1711-1714 роках, яка, після перших успіхів закінчилась невдало, через хибну політику Туреччини й хижацьку поведінку Криму. Всі ці події відображені в фотодокументах експозиції.
1714 р. П.Орлик з частиною генеральної старшини виїхав до Швеції, а 1720 р. – переїхав до Німеччини, якийсь час жив інкогніто у Сілезії й Польщі, а з 1722 р. і до кінця життя перебував у володіннях Туреччини. Фактично він був інтернований (до 1734 р. у Салоніках, а потім у Буджаку й нарешті у Молдовії). У цей період Пилип Орлик шукав підтримку також у різних європейських держав, зокрема Швеції, Польщі, Англії, Ватикані, а головне у Франції через свого сина Григора Орлика (див. фотокопію портрета). Разом з ним він намагався організувати власну військову силу й підняти Запоріжжя проти Москви, але всі ці заходи не мали успіху, у зв’язку з не сприятливими політичними обставинами по відношенню до України. Помер Пилип Орлик 1742 року в Яссах.
Одне з провідних місць в експозиції Музею посідає постать видатного державного діяча Павла Скоропадського – нащадка гетьманського роду, а також останнього гетьмана України. Доба його правління представлена документами і матеріалами з особистої колекції Скоропадських, які передала до Музею Гетьманівна Олена Отт-Скоропадська, а також грошовими знаками, поштовими марками, численним копійним документальним та фотоматеріалом, що в комплексі становить найповніше зібрання історії існування Української держави-Гетьманату 1918 р. (7,5 місяців).
Найцікавішими речами колекції Скоропадських є портрети гетьманів : Б.Хмельницького, П. Дорошенка, П. Полуботка, І. Самойловича, Д. Апостола , І. Скоропадського, П.Волконського та ін. замовлені П. Скоропадським в Берліні в 1920-х роках художниці Ользі Мордвінові. А ще особисті речі родини : вишиті сорочки та плахти Єлизавети і Оленки Скоропадських, люлька для куріння Данила, книги, світлини, листи, поштові листівки та багато інших одиниць збереження.
Колекцію родини Скоропадських поповнили речі передані сестрами Вакуловськими п. Вікторією і п. Маріанною з Філадельфії. Їх батько і мама належали до гетьманців. Вагомі експонати (предмети, що належали членам родини гетьмана Скоропадського) – листи, фото, друкарська машинка Данила Скоропадського, нумератор, люлька та ін. – передав Голова Гетьманського руху Америки п. Любомир Бей з Детройта.
Останнє цікаве надходження, яке торкається родини Скоропадських це 21 одиниця збереження (фото, приватні листи Павла, Данила, Олександри, Єлизавети Скоропадських), що 24 листопада 2009 року урочисто передала Музею Служба Зовнішньої Розвідки України.
Бібліотека музею
Відвідувачі Музею гетьманства мають можливість не лише ознайомитися з експозицією музею, але і з фондами бібліотеки, яка має тематико-типологічний профіль комплектування і нараховує понад 3,5 тис. книг.
Основу бібліотеки складають наукові праці з козацько-гетьманської тематики, підбірка науково-популярної та науково-художньої літератури, видання з живопису, скульптури, етнографії, археології, археографії, геральдики, нумізматики, сфрагістики та інших напрямів. Дослідники мають змогу користуватися допоміжним фондом бібліотеки, який вміщує енциклопедії, словники, путівники, календарі тощо.
Бібліотека має не лише видання сучасників, але і значне зібрання видатних вчених минулого. Це праці. М. С. Грушевського, Д. І. Яворницького, Бантиш-Каменського Д. М., Антоновича В. Б., Костомарова М. та інших.
Крім вітчизняної історіографії бібліотека Музею має також і діаспорну літературу, яка представлена такими відомими іменами, як В. Липинський, О. Оглоблін, І. Борщак, Б. Крупницький, Т. Мацьків, О.Субтельний, Д. Дорошенко, Н. Полонська-Василенко та інші.
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар