Музей театрального, музичного та кіномистецтва України єдиний в країні за своєю спеціалізацією. Він має славну на імена і події історію. Широко знаний в Україні та за її межами своїми постійно діючими експозиціями та пересувними виставками, створеними на унікальних експонатах з історії театру, музики та кіно.
Історія Музею
Музей був заснований 30 січня 1923 року як театральний музей при Мистецькому об'єднанні «Березіль», очолюваному видатним діячем українського театру Лесем Курбасом. Створення музею було доручено обраній музейній комісії.
З перших днів свого існування музей мислився як всеукраїнський. Члени комісії збирали все, що стосувалося театральної справи в Україні. Серед перших дарителів музею були видатні актори М.Заньковецька, Л. Ліницька, І. Мар'яненко, А. Бучма, Л. Гаккебуш, родина Старицьких, художник В. Меллер.
31 грудня 1923 року МО «Березіль» з нагоди товариської зустрічі нового року, на яку були запрошені всі друзі театру «Березіль», була влаштована перша виставка з експонатів музею. На стінах були розвішені найбільш експозиційно привабливі та цінні речі, зокрема ескізи та цікаві фото і афіші. Про решту експонатів (костюми та інше) повідомлялося у списках.
Остаточно театральний музей при «Березолі» здобув собі право на життя, коли за постановою Київського Губернського виконкому МО «Березіль» було передано приміщення театру ім. В. Леніна (колишній театр М. Соловцова). У новому приміщенні музей одержав три кімнати у фойє. Зимовий сезон 1924-1925 рр. березільські музейники присвятили подальшому збиранню матеріалів і пропаганді музею. 1925 року вже проводилися перші екскурсії.
1926 року в зв'язку з переїздом «Березоля» як кращого театру до Харкова (тодішня столиця України) зібрана музейною комісією колекція була передана під егіду Всеукраїнської академії наук, історико-філологічного відділення, де на її основі був організований Український театральний музей. З того часу він є самостійною організацією. Ініціатором цієї акції і керівником Українського театрального музею став відомий вчений-театрознавець П. І. Рулін. Куратором був призначений відомий мистецтвознавець, академік О. Новицький, який очолював археологічну комісію ВУАН.
Так для організації та розвитку музею була створена справжня наукова база. П. Рулін активно включився у пошук нових експонатів. Того ж року зібрані скарби потрапили у багатий культурний світ Всеукраїнського музейного містечка, організованого на території Києво-Печерського заповідника, де знаходилися культурно-просвітницькі та наукові установи ВУАН, музей діячів науки та мистецтва України.
У приміщенні музею діячів науки та мистецтва України Петро Іванович одержав для свого дітища кілька кімнат у 24-му корпусі. Найближчими науковими соратниками керівника музею стали театрознавець О. Кисіль та актор С. Паньківський, активну допомогу надавали викладачі та студенти Київського музично-драматичного інституту. В музеї на громадських засадах працювала ремонтна майстерня під контролем В. Меллера.
Зібрані колекції вперше було представлено відвідувачам уже через рік після відкриття музею - у листопаді 1927 р. В експозиції, що давала конкретне уявлення про шляхи розвитку українського театру, була здійснена спроба простежити еволюцію сценічного процесу через систему музейних образів. Перша експозиція розмістилася у трьох залах. У першому представляли дореволюційний український театр і відображали чотири його доби.
За термінологією П. Руліна, це були:
1)шкільний театр (туди ж увійшов вертеп);
2) театр підготовчої доби;
3) театр народницький;
4) побутовий театр і міжреволюційний.
Такий тематичний принцип, в основному, зберігався в усіх наступних експозиціях, включаючи і останню. Так само з експозиції в експозицію переходили і основні «рулінські» експонати. Наприклад, Сокиринський вертеп завжди залишався у центрі уваги першого розділу. Діяльність корифеїв українського театру у першій експозиції подавалась через програми, афіші та іконографічний матеріал. Навіть костюми не вмістились.
Окремо і більш широко був представлений лише театр Миколи Садовського фотографіями з вистав. Тут мали на меті показати еволюцію театру по шляху поглиблення репертуару. Перехідний період представляли Державний драматичний і Молодий театри. Під поточну добу відвели два зали. Прикрасою першої експозиції були ескізи А.Петрицького до нездійсненої постановки опери «Тарас Бульба».Експозицію музею відкривали для відвідувачів лише двічі на тиждень (субота, неділя), і Рулін сам проводив екскурсії. Потім він запросив на допомогу з театральної секції АН О.Кисіля та З. Ляшевича.
Фондові багатства молодого музею дозволяли розгорнути ще і виставочну роботу. Перевага надавалася тематичному принципу. У виставках вбачався засіб поширення нових течій поза межі центрів театральної культури. Було виготовлено цілу низку пересувних виставок: «Шляхи українського театру» (1929 р.); «Театр «Березіль» (1929 р.); «Ляльковий театр в Україні» (1929 р. Експонувалася як розділ європейської виставки у Парижі, Ризі, Празі); «М. Кропивницький» (1932 р.); «Театри України за п'ятирічку» (1934 р.).
П .І. Рулін добився видання першого друкованого театрознавчого органу - «Річника Українського театрального музею» (1929 р.). Він сприяв популяризації наукових досліджень і гуртував навколо себе провідних вчених і практиків сцени. В той самий період формувалася бібліотека музею, була розроблена її специфікація. У діяльність бібліотеки включалося також ведення хронобібліографії.
У 1934 році музей зазнав суттєвих змін: Рулін був відсторонений від керівництва, а установа підпорядкована Управлінню в справах мистецтв при Раді народних комісарів УРСР і одержала статус Державного музею театрального мистецтва УРСР.
Передвоєнна колекція мала приблизно шістдесят тисяч експонатів, спеціальна бібліотека - близько дев'яти тисяч томів.
Колекції Музею
У колекції музею сьогодні налічується понад 226 тис. експонатів основного фонду.
Експонати музею дуже різноманітні за видами. Тут зберігаються унікальні пам'ятки давніх початкових театральних форм; численні театральні афіші і програми (перші датовані 1816 р.), скульптурні та живописні портрети, меморіально-речові та документальні архіви видатних діячів мистецтв. Особливу цінність та інтерес становить рукописний фонд музею, зокрема листування корифеїв українського театру, рукописи їхніх п'єс із цензурними помітками, щоденники театральних діячів тощо.
Окрема колекція нотних рукописів містить автографи класиків української музики. Яскраву і цінну частину музейного фонду становлять твори українських сценографів, в тому числі представників авангарду. Музей має велику збірку світлин і негативів, фоно- і кінодокументів. Цікавою і широко відомою є колекція українських народних музичних інструментів, і в її складі - мікроколекція музичних скринь і катеринок, та багато іншого. Найцікавіше можна побачити в розділі «Колекції».
Запрошуємо у віртуальний тур залами музею: https://cutt.ly/Ft3luhx.
3D-тур створений за підтримки Google Україна в рамках проєкту Автентична Україна.
Також пропонуємо переглянути онлайн виставку «Інсценізація українського авангарду 1910-1920 років» не виходячи з дому.
На платформі Google Arts & Culture представлені 125 ескізів до театральних вистав та афіші з колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.
І наостанок – послухати розмову із Тетяною Руденко головною зберігачкою фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Обговорюватимуть сценографію, скарби, історію та сьогодення музею.
За матеріалами: tmf-museum.kiev.ua, vechirniy.kyiv.ua, https://museum-portal.com/ua/museum/museum-of-theatre-music-and-cinema-of-ukraine
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар