Блог бібліотеки імені М. Костомарова ЦБС Шевченківського району м. Києва

«Наша бібліотека – це простір для читання, спілкування та реалізації креативних ідей»

четвер, 29 квітня 2021 р.

Киянин, який підкорив Париж: Серж Лифар

 

29 квітня відзначається Міжнародний день танцю. Святкують цей день з 1982 року за рішенням ЮНЕСКО в день народження французького балетмейстера, теоретика і реформатора балету Жана Жоржа Новера, який увійшов в історію як «батько сучасного балету». Цього дня весь танцюючий світ відзначатиме своє професійне свято –театри опери і балету, сучасні танцювальні трупи, ансамблі сучасного бального і народного танцю та інші, як професійні, так і самодіяльні артисти.

Серед українських танцюристів є багато таких, що стали відомими на весь світ та здобули всесвітнє визнання завдяки своєму яскравому таланту. І серед них найяскравішою зіркою не лише українського, а й світового балету сяє ім’я Сержа Лифаря.

Сергій Лифар, відомий світу як французький хореограф Серж Лифар, один із найвидатніших танцівників XX століття. Його називали «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». Заслуга Сержа Лифаря в тому, що він фактично відродив французький балет, його репертуар, трупу, його школу та славу після смерті тодішніх зірок балету. У Франції, «співбатьківщині» балету, Лифар став основоположником нового напрямку в цьому мистецтві – неокласицизму.

Однак Лифар – уродженець України, він народився та провів юність у передмісті Києва (найімовірніше у с. Пирогово). Його батько походив з давнього козацького роду. Хлопця часто возили на свята до діда у Канів, а той розповідав про героїчне минуле України та хвалився онуку грамотами від українських гетьманів. 

Сьогоднішній Київ зберігає пам’ять про одного зі своїх видатних синів: ми можемо побачити меморіальну дошку на будівлі колишньої 8-ї Київській гімназії (пл. Франка, 5), де вчився майбутній геніальний танцівник та бронзову міні-скульптуру Юрія Білявського «Золота туфелька Сержа Лифаря» на вул. Пушкинській, 29/7. І будівлі Софіївського собору, колишньої Імператорської Олександрівської гімназії (нині Гуманітарний корпус Київського університету імені Т. Шевченка), та Київської консерваторії теж пам’ятають юного Сергія Лифаря.

Більшу частину життя Сергій провів на чужині. І весь цей час він згадував про свою Батьківщину, намагався хоча б відвідати рідну землю. Геній, що поставив понад 200 балетів у «Гранд-Опера», кавалер ордена Почесного легіону та ордена Літератури і мистецтва, володар найвищої відзнаки балету – «Золотого черевичка» та премії «Оскар», до останнього свого дня любив лише одне місце на земній кулі – Київ. 

«Навіть прекрасний блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро», — говорив Серж Лифар. Коли, вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Голль вкотре запропонував йому стати громадянином країни і звернувся до нього: «Мосьє Лифар! Ви зробили для Франції стільки, скільки мало хто із знаменитих французів. Чи не час вам стати французом і за паспортом?», Лифар відповів: «Щиро вдячний, пане президенте, за вашу пропозицію. Але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя Україна». Побачити Україну знову геніальний танцівник зміг лише одного разу – у 1961 році.

Київ до кінця життя лишався світлою мрією Лифаря, який так і лишився персоною без громадянства». На його могилі, згідно заповіту, вибили простий напис: «Серж Лифар з Києва».

Ім’я генія балету Лифаря повернулося в Україну лише в середині 90-х, не в останню чергу – стараннями його удови графині Ліллан де Аллефельдт-Лаурвіг. Вона ж передала в дар Україні найбільші скарби з особистої колекції Лифаря: орден Почесного легіону, «Золотий черевичок», сценічні костюми, посмертні маски Анни Павлової, Сергія Дягілєва, Федора Шаляпіна, картини роботи Пікассо, Шагала, Бернардо, скульптурні портрети самого Сержа Лифаря. Все це зберігається у Національному музеї історії України

Але найголовніше це – Київський міжнародний балетний конкурс імені Лифаря, що проходив в Україні з 1994 року (на жаль, у зв'язку з напруженою ситуацією в країні та відсутністю належного фінансування з 2014 року він не проводився).




Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).

Немає коментарів:

Дописати коментар